Досвід роботи

          Опис   досвіду роботи  вчителя історії  Сновидовицької   ЗОШ І-ІІІ ступенів  Ражик  Людмили  Анатоліївни  на тему : « Формування  предметної компетентності  та  критичного  мислення учнів  у  процесі  навчання  історії»

    Людина – це саморозвивальна система,  що все пропускає через  своє усвідомлення і свою душу.  Тому  мають змінитися цінності орієнтації вчителя. Він має уявляти, що перед ним не просто діти, яких треба виховати, а  яскраві,  неповторні індивідуальності, що їм необхідно допомагати в отриманні і засвоєнні досвіду  старшого покоління, їх треба  розвивати і цінувати.

        Клас – це суміш здібностей різноманітного характеру, що створює передумови  для  ефективного  взаємного  впливу, надання  взаємодопомоги. Каменський стверджував, що школярі не схожі між собою і окремі з них вимагають особливого піклування та уваги.  Розкриваючи конкретні шляхи особистісного підходу до школярів, Каменський  образно висловлює такі думки : « Немає в світі  жодної скелі або башти такої висоти, на яку хоча б хто-небудь не міг би піднятися, якщо в нього є ноги.  Треба  лише збудувати як слід драбину або зробити  зручні,  висічені зі скелі в потрібному напрямку і відстані, сходи ».

       Тема, над якою  я працюю звучить так: « Формування  предметної компетентності та  критичного мислення  учнів у процесі навчання історії».

       На мою думку, критичне  мислення – це  здатність ставити нові  запитання, виробляти  різноманітні аргументи, приймати  незалежні  та продумані  рішення.

      Поняття  «критичне мислення»  визначають різними способами.  З одного боку, у побутовій мові «критичне»  асоціюється  з негативним ставленням до чогось.  З іншого боку, в поняття  «критичне мислення» вміщують  «аналітичне мислення», «логічне мислення»,  «творче мислення» і так далі.  

      Навчання в сучасному розумінні є процес конструювання  знань, тобто навчання відбувається не через запам’ятовування , а через  інтерпретацію інформації, а саме  через використання компетентісно-орієнтованих завдань. Таким чином, згідно з конструктивістською теорією навчання, учні краще всього навчаються за допомогою втілення нових знань через вже  освоєні знання, вміння, що зберігаються в  довгостроковій  пам’яті  учня.

      Процес формування ключових компетентностей вимагає моделювання освітніх ситуацій, у яких учень продемонструє потрібний спосіб діяльності. Важливо пам’ятати , що  грамотно сконструйовані компетентісно-орієнтовані завдання в формуючому  форматі, так само як і в підсумовуючому, повинні, крім стимулу та мети, містити джерела, необхідні для виконання завдання, і уніфікований спосіб перевірки результату виконання завдання (ключ, модельну відповідь, шкалу оцінки).

               Сьогоднішній  учень  не  має  проблем  щодо  отримання  інформації. У нього постає проблема у відборі  та використанні необхідного матеріалу, особливо  при  вивченні історії. 

           Сформувати   навички суб’єктності  молодої  людини неможливо без  особистого відрефлексованого  досвіду  прийняття  і  реалізації  самостійних  рішень.  Для  цього потрібно формувати критично  мислячих  учнів, які здатні  приймати виважені  рішення впродовж життя.

           Критичне  мислення ( за  визначенням Дайяни  Галперн) – це  система  суджень, що використовується  для  аналізу  речей і  подій з формулюванням обґрунтованих висновків і дозволяє виносити зважені  оцінки, інтерпретації,  а також коректно застосовувати отримані   результати  до ситуацій  і проблем.    

      Уміння і навички (ключові  компетентності ) людини ХХІ століття як результат освіти стають  основою для  формування компетенції особистості, яка виражається в готовності  учня ефективно організовувати внутрішні і зовнішні ресурси для досягнення поставленої мети.

      Інноваційні  методи навчання  спрямовані передовсім на розвиток особистості учня. Їх основу складає власний досвід дитини,  що стає базою при здобутті знань. Велике значення в цьому процесі набуває  мотивація учня, тобто внутрішнє спонукання до активної діяльності. Дитина має бути налаштована на успіх, потребу в актуалізації, реалізації своїх потенційних можливостей. А для цього необхідно навчити  дитину критично мислити.            

      Критичне мислення – порівняльне мислення. Основою його є не рівень запам’ятовування інформації, а здатність людини її самостійно аналізувати , аргументувати  свою думку, переглянути своє бачення на проблеми, якщо воно не витримує критики. Критичне мислення спонукає людину до осмислення, зіставлення, оцінювання явища або події і зумовлює появу  наступної фази процесу мислення – «логічного мислення». Формування критичного мислення дає змогу не тільки досягти  навчальної мети на уроці історії, а й створює можливість дитині отримувати задоволення від особистих успіхів на уроці, від своєї  участі у спільній справі.

      Для кращого вивчення теми уроку я створюю  навчальні проблеми, вислуховую і відокремлюю точки зору окремих учнів, полемічно подаю інформацію  і знаходжу вдалі  способи її фіксації. Джерелом інформації для моїх учнів на уроці  є: текст підручника, з яким  учні працюють індивідуально або по групах, історичне джерело,  яке досліджують (лабораторно-практична робота), звіт учнів про виконану ними в позаурочний час роботу (дослідження, учнівський проект, реферат…), театралізована вистава, виклад матеріалу заздалегідь підготовленим учнем (відкритий урок) та багато  іншого.

      Глибоко вивчаючи той чи  інший факт або роль особи в історії, учень відшукує і створює свої знання про них, тобто відкриває нові теоретичні конструкції-факти, поняття і закономірності що дає можливість потім застосовувати це в житті.

        Історична інформація повинна отримуватися із різних джерел і містити різносторонню  оцінку  історичної події чи явища.  Особливо  це важливо при вивченні історії ХХ та ХХІ століття – «зони ближньої дії», історії, що зачепила долі  нинішніх громадян.  Незважаючи на те, що її дуже багато, вона найбільш тенденційна, однобока і політизована.

     Найважливішим способом  моєї  взаємодії  як  вчителя і учня під час опрацювання інформаційного матеріалу в процесі навчання є запитання , які традиційно використовую для того, щоб оцінити засвоєння учнями навчального матеріалу,  а також для створення умов для розвитку в учнів багатьох  важливих  умінь і навичок.  Для перевірки засвоєння учнями  тих елементів, які  треба механічно запам’ятати і відтворити (наприклад, в історії це назви  географічних  об’єктів, прізвища видатних діячів, дати, події) використовую закриті запитання, тобто  відповідь на них може бути короткою, однозначною, або  відповідь є  в попередньому тексті. Наприклад, «В якому році розпочалася Національно-визвольна  війна українського народу на чолі з Б.Хмельницьким?».  Тож єдина правильна відповідь: « У 1648р.».

         Другим типом є відкриті запитання, які або не мають однозначної відповіді, або передбачають безліч  «правильних» відповідей (зокрема, й суперечливих). Приклади  відкритих питань: Що визначаєте про дипломатичну  діяльність Б.Хмельницького під час визвольної боротьби?  Чи було на вашу думку, укладення Б.Хмельницьким у 1654 році договору з Московщиною найкращим виходом із соціально-політичної ситуації, що склалася? Чому? Кого із полководців цієї війни ви вважаєте найталановитішим? та інші.

     Як  правило,  я не задовольняюся    однією відповіддю на складне питання, намагаюся одержати різні  ідеї від якомога більшої кількості учнів. Окрім того, важливо слухати дуже  уважно, оскільки учень може дати відповідь, якої  ми  не припускали чи не очікували, але вона є правильною і такою, що заслуговує на обговорення. І тому потрібно спонукати учнів ставити один одному  запитання і відповідати на них. Такий підхід дає змогу оцінити здатність учнів, визначати ключові поняття чи ідеї, що містяться у запитанні.

     Дуже часто  в  своїй  практиці  використовую роботу, яка  дає  змогу  учням   час подумати, обмінятись ідеями з партнером, використати колективний розум і лише потім озвучити свої думки перед класом. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують  великої затрати часу. Сформулювати питання для невеликої дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації.  

        Інформаційно комунікаційні технології   надають широкі можливості у використанні документального кіно для формування критичного мислення. Із власного досвіду переконалася, що творча робота після  перегляду фільму в темі повинна мати не тільки інформаційну, а й критичну складову. Наприклад, переглянувши документальний фільм «Голодомор в Україні», учні  9 класу написали творчу  роботу, де  висловили своє неоднозначне ставлення до подій, які на той час відбувалися.

        Критичне  мислення – це, насамперед,  мислення  діалогічні.  Тому  вчитель повинен  планувати  уроки - дебати, уроки-суди, де б мав  місце  діалог, але залучати на такі уроки треба спочатку сильних і підготовлених  учнів,  створивши в кожному  класі «дебатну  групу», поступово  розширюючи  коло  активних  учасників.

        Розвивається критичне мислення шляхом розв’язування проблемних задач, робота над якими вимагатиме від учнів відповідального ставлення до ухвалення рішень. Для цього важливо розглянути проблему з різних точок зору, врахувати різні думки. Унаслідок розв’язування проблемних завдань для учнів стане очевидним те, що недостатньо лише знати історичні факти, а дуже важливо вміти оцінювати їхнє значення для країни і світу.

        Процес пізнання  істини  безкінечний.  Треба  навчати  дітей  думати, слухати, порівнювати, протистояти маніпуляціям -  і згодом  у них  почне вимальовуватися достатньо  об’єктивна  картина навколишнього світу, нашого минулого і сьогодення.